USD: 25.64   EUR: 27.25   RUB: 0.41
Rain And Snow

1°C

Покровск

Rain And Snow

(099)778-69-78
(063)829-08-06
info@shkvarki.org
«Мы все переселенцы»: во Львове о ВПЛ написали трогательное стихотворение

«Мы все переселенцы»: во Львове о ВПЛ написали трогательное стихотворение

Перші постріли. «Град». Крик дитини.
Бузувіри вбивають, та ми не згинем.
Тисячі відлунь у серцях. Але ж, Боже,
Ще б хоч трохи пожити. Ти ж допоможеш?!

Танки. Чути обстріли. Знову тиша.
В бомбосховищах люди сидять як миші.
Темрява. Речі. Вокзал. Надія…
Переїзд з міста в місто вже звикла дія.

Вухо ріже мені слово «чужинець».
Я ж бо тут народився і не злочинець.
Може біженець? Та куди я біжу і від кого?
Мені б трохи свободи і щастя свого.

Ще б побачити раз дитя у школі,
Вимолить для країни кращої долі.
Не цурайся мене, я така ж людина.
Просто жити хочу, де моя родина!

Автор этого стихотворения 24-летняя София Сакалош, жительница Львова. Не переселенка. Девушка окончила филологический факультет и факультет международных отношений Львовского национального университета им. Ивана Франко. В настоящее время занимает должность ассистента аналитика. Так вышло, что с переселенцами она познакомилась в повседневной жизни во Львове, с некоторыми подружилась. София продолжила узнавать о судьбах переселенцев в ходе тренинга «Чужа батьківщина: біженець у своїй країні».
 Журналистам shkvarki.org удалось пообщаться с талантливой поэтессой, узнать о том, как с помощью прозы ей удалось так точно описать жизнь переселенцев и морально поддержать ВПЛ.

София, в первую очередь хочу спросить: поэзия - это ваше увлечение, хобби или что-то большее?   
- Поезія - це мій спосіб самовираження. Я й новели пишу, проте у вірші можна передати суть по-іншому. Можна сказати, що це моє захоплення, адже пишу лише тоді, коли є натхнення.  


А вы коренная львовянка?
- Я родом зі Стрия (місто недалеко від Львова). Проте, вже 8 років проживаю у Львові, тому що тут навчалась. 


А как удалось в стихотворении так точно описать и прочувствовать все ужасы войны? Благодаря непосредственному общению с ВПЛ?
- Знаєте, коли спілкуєшся із ВПО, то переймаєшся їхніми долями. Спочатку у Львові познайомилась з Анастасією, котра залишила свою домівку в Донецьку. Потім вже на тренінгу я познайомилась із людьми - переселенцями, які мені стали рідними. Рідними стали їхні розповіді, переживання, їхні долі. Напевно тому, й перейнялась жахом війни.


Как происходило «рождение» стихотворения о переселенцах? Ночью в одиночестве или наоборот спонтанно? Тяжело ли было его писать?
- Вірш написала, повертаючись зі Львова додому в Стрий. Можливо саме дорога і навіяла мені ідею вірша. Адже, ми всі переселенці. Всі кудись їдемо, поспішаємо. Ніхто не знає, що нас чекає завтра. А зіткнувшись із негативними позиціями стосовно ВПО, зрозуміла, що треба щось змінювати. Хоча б почавши з себе.    


Участвовали в каких-нибудь литературных конкурсах? И собираетесь ли связать свою жизнь с поэзией в большей степени, например, издать сборник?
- У літературних конкурсах участі не брала, проте ще зі школи писала вірші на різні заходи. Окрім цього, брала участь у конкурсах декламації та театральних конкурсах. Звісно, мрію видати збірник, проте думаю він буде комбінований: проза і поезія.


Мы все переселенцы…Лишний раз помочь человеку, сказать доброе слово или улыбнуться, это ведь не сложно, правда?

 

Перейти в раздел Новости Донбасса

 

Комментарии  

# СТЕПАН 30.01.2016 15:14
В 194711948 році на Західній Україні безвісті пропав чоловок моєї бабці Сакалош, народжений у Словаччні. Він старався нелегально повернутись з Волкині у Чехолсоваччину. Може це лише
принахідний збіг обставин? Обізвітиься
Ответить | Ответить с цитатой | Цитировать

Добавить комментарий